у буйних садах

***
ми юність їли з ножа.
ці нічні риболовлі, побачення під місяцем,
і ти, капловухий  герой,
обпікаєшся оголеною дівочою плоттю,
як гарячою ухою.
місячні мальки біснуються у розпущеному волоссі,
скирта  сіна скрипить і мерехтить,
синіють на грядках капустини, жаб'ячі перлини.
серця — дві вишні — зрослися боками:
клейкими, бузковими,  з гнильцем дорослішання.
о Господи, поверни натхнення,
синій світ на солом'яних слонах.
містечко у буйних садах,
і яблучним оцтом пахне літня кухня —
засклений вітрильник,
комарині укуси, річка, річка, річка.
літа сонячна гільйотина
облизується золотими лезами, і ви —
фігурки
з коричневої цукрової глини
над безоднею блакитною —
вчитеся писати тілом і душею,
як першокласники — кульковою ручкою,
прості слова:
кохаю, друг, пробач, назавжди, ніколи,
та пішла ти на.

поки ти молодий —
мікрофон тиші увімкнено,
вхід вільний — йди і неси всяку нісенітницю.
але ти мене не слухаєш.
юносте, я відчуваю твій погляд:
оранжево-червону крапку
лазерного прицілу...








- з книги віршів  "Нас немає, ми лише тіні у віршах" 2026,   вид. "Каяла", Україна

до збірки поезій увійшли вибрані тексти, написані автором у період з 2013 по 2021 рр.; авторську пунктуацію збережено