Укрывшись пухом тополиным,
Забыв о трудностях земных,
Я стану криком соколиным
В последних сводках фронтовых.
Я помолюся за натхнення,
За кожен даний тілу крок.
І щоб народ впізнав знамення,
Поки ще не розтанув шок.
Вся злость накопленная в теле
Ворвётся в душу темнотой:
Доколе можно в самом деле
Терпеть все это и на кой?
Земля від крові розігріта
І сліз давно бракує в ній.
Не напишу я заповіта,
Бо вже немає навіть мрій.
23.05.26
Вiтер
© Copyright: Алексей Гатс, 2026
Свидетельство о публикации №126062402410
Свидетельство о публикации №126062402410
Рецензии
