Це трапилося на Кавказі.
В нас тридцять третій лютував...
Щоб не померти всім: - наразі,
Дід там з сімєю проживав.
Та дід Кіндрат не був би дідом
І звісно, я би теж не жив.
Коли б не кинувся він слідом
І доньку свою не відбив.
- У турка. Викрав на чужИні.
Там бач, в них звичай такий є
Чуже дівча хтось викрадає,
І в наречені продає.
Мій дід Кіндрат не був би дідом
Коня він швидко осідлав
Пришпорив, і що духу слідом
В чужинське поле поскакав.
Тож дід Кіндрат не був би дідом
Він турка в полі наздогнав.
Донька кричала і кусалась,
А турок вже і коня загнав.
Що було там, писать не стану.
Хоробрість діда знаю я.
За звичку їхню, ту, погану,
Що пережила мааам моя
Турку дісталось по заслузі
Щоб на наш рід не посягав.
Я дуже вдячний діду друзі.
І чомусь тепер про це згадав!
22.06.2026
Мiй дiд
© Copyright: Сергей Краснопольський, 2026
Свидетельство о публикации №126062308811
Свидетельство о публикации №126062308811
Рецензии