Услышанная реальность

Услышанная реальность:

Между дорогами и бездорожьем ты сопровождал меня.
Прикосновение твоей руки дарило нежность.
Это была не нежность мгновения, а нежность бесконечности,
возвещавшая приход чего-то вне времени.

Ты смотрел на меня так, словно это было в последний раз,
словно голубь, умирающий раньше,
чем успеет сполна прожить свою любовь,
словно хотел вложить в единственный взгляд всю свою жизнь.

В сиянии твоих глаз вся Вселенная умирала от зависти
перед этой безграничностью, перед этой тайной,
словно весь воздух был выпит до последней капли.

В трепете дыхания окаменели атомы
и передали энергии право вершить своё дело,
даруя нам ещё мгновение времени для прикосновения.

В силе, с которой ты предстал передо мной,
и в сиянии, которое окутывало меня,
словно обнимeт вся Вселеннaя,
достаточно было одного прикосновения,
чтобы всё обрело смысл, а реальность была услышана.

                Л. С. 23.06.2026


Почута реальність:

Між дорогами й бездоріжжям ти мене супроводжував.
Дотик твоєї руки даруючи ніжність.
То була не ніжність миті, а ніжність нескoнeченнoстi,
що сповіщала прихід чогось позачасового.

Ти дивився на мене так, ніби це було востаннє,
наче голуб, який помирає раніше,
ніж встигає сповна прожити своє кохання,
ніби хотів вкласти в один-єдиний погляд усе своє життя.

У сяйві твоїх очей увесь Всесвіт помирав від заздрості
перед тією безмежністю, перед тією таємницею,
ніби все повітря було випите до останньої краплі.

У тремтінні подиху скам'яніли атоми
й передали енергії право звершувати свою справу,
даруючи нам ще мить часу для дотику.

У силі, з якою ти постав переді мною,
і в сяйві, що огортало мене,
ніби обіймав цілий Всесвіт,
щоб усе набуло сенсу, а реальність була почута.

                Л.С.23.06.2026


Vysly;ena skutecnost:

Mezi cestami i necestami jsi me doprovazel.
Dotek tve ruky daroval nehu.
Nebyla to neha okamziku, ale neha,
ktera ohla;ovala prichod neceho nadcasoveho.

Dival ses na me, jako by to bylo naposledy,
jako holub umirajici drive, nez prozil svou lasku naplno.
jako bys chtel do jedineho pohledu vlozit cely svuj zivot.

V zar; tvych oc; cely vesmir umiral zavist;
pred tou nekonecnosti, pred tim tajemstvim,
jako by byl vsechen vzduch vypit az do dna.

Ve chveni dechu zkamenely atomy
a prenechaly energii, aby konala sve dilo
a doprely nam jeste chvili casu k doteku.

V sile, s niz jsi prede mnou povstal,
a v zar;, ktera me objimala,
jako by objimal cely vesmir, stacil jen jediny dotyk,
aby vse ziskalo smysl a skutecnost byla vyslysena.

                L. S. 23. 06. 2026