Повертаючись з минулого

Повертаючись з минулого

Подивлюсь у минуле - згадаю
тихий шепіт вечірній зорі,
сірий дворик під небом без краю
та весни запізнілої дні,
шелест думки, мов зоряна мантра,
ліхтаря дивовижні вогні,
і твій вигук «коханий, до завтра!» —
може, вигадка, може, й ні.

З тобою розлучити могло життя
та недарма його пізнали пломінь
і знову відступила примарна мла,
відчувши силу нашої любові...
Подивлюсь у минуле - згадаю
тихий шепіт вечірній зорі,
сірий дворик під небом без краю
та весни запізнілої дні...

Навіки душами з тобой зрослись,
співаємо ми в унісон серцями,
вся – наче хвиля ти(то вгору мчиш,  то вниз),
і знов майбутнє розмовляє з нами -
шелест думки, мов зоряна мантра,
ліхтаря дивовижні вогні,
і твій вигук «коханий, до завтра!» —
може, вигадка, може, й ні...
________
Музика(04.06.2026(18:05);
12.06.2026(22:30)
Переклад українською
23.06.2026(08:00)
Лариса Сокольська
Слова Ігор Потоцький
____________
 Возвращаясь из прошлого

Возвращаясь из прошлого, вспомню
тихий шёпот вечерней волны,
серый дворик, потом колокольню,
первый день запоздалой весны,
шорох мысли, пронзивший внезапно,
фонаря удивительный свет,
и твой возглас «любимый, до завтра!» –
может, вымысел, может, и нет.

Жизнь нас с тобою разлучить могла,
но мы её не зря познали пламень,
и снова отступила злая мгла,
не выдержав сраженья с облаками.
Возвращаясь из прошлого, вспомню
тихий шёпот вечерней волны,
серый дворик, потом колокольню,
первый день запоздалой весны...

Опять с тобою душами срослись,
и смотришь ты влюблёнными глазами
вся – как волна (она то вверх, то вниз),
и будущее снова вместе с нами.
шорох мысли, пронзивший внезапно,
фонаря удивительный свет,
и твой возглас «любимый, до завтра!» –
может, вымысел, может, и нет...
________
Слова Игорь Потоцкий
Музыка Лариса Сокольская
04.06.2026(18:05);12.06.2026(22:30)