Синий лес

Я вспоминаю синий лес,
Что поднимался до небес.
Он пел чудесные слова —
От них кружилась голова.

В лесу гуляли допоздна
Два ребятёнка: я, она.
«Любовь важна как солнца свет», —
Хранили бережно завет.

Друзья, фата, большая зала...
«Ты не моё», — она сказала.
Исчезла вмиг, я не исчез.
Ну что тут скажешь? Синий лес.

Как мне теперь кому-то верить?
Уйду в себя, захлопнув двери
Просить любовь на злобу дня:
«Порадуй и взбодри меня!»

Аудио: https://youtu.be/P_0VMsKX6OI?si=FaHBLdaAZgrTh9p_

------------------------

Синій ліс

Згадаю знов я синій ліс,
Що до небес високих ріс,
Співав нам чарівні слова —
Від них крутилась голова.

Гуляли в лісі дотемна
Два дитинчати: я, вона.
«Любов — як сонце, як розсвіт», —
Ми зберігали цей завіт.

Весілля, гості, світла зала...
«Ти не моє», — вона сказала.
Вона пішла у далечінь,
Я залишився наче тінь.

Як вірити комусь в житті?
Замкнуся я на самоті.
Без почуттів життя — обман,
В душі лишився лиш туман.

Аудио: https://youtu.be/6lJ7nVTxx5k?si=yljTXhmpI0MZxQFj