Рай
Ішов сивий старий й стара з ним незряча.
Сума за плечима й у горлі пісок,
Йшли, мріючи мовчки:- води б хоч ковток.
Прекрасний оазис попереду виник,
Де райскі кущі й навіть брама під тином.
Добродій стоїть, боком в браму впирається,
І ситий, й вдягнений, бодай посміхається.
Старому говорить: «Заходь, оце-Рай
І що забажаєш собі вибирай.
Ось тільки стару залиш біля брами.»
І знов посміхнувся, скрививши губами.
Сльозу, втім, дружині своїй витираючи,
Дбайливо у втіху слова підбираючи,
Сказав: «То міраж і почуте дурниця,
Пішли, люба, далі. Скоро криниця!
То, щоб не було, я й думки не маю,
Без тебе я раю не уявляю!»
Свидетельство о публикации №126062204106
Понравились твои строки. От них идёт тепло
Марина Мальцева 6 22.06.2026 20:35 Заявить о нарушении
К тому же ещё что-то и поняла!
Видишь ли, не важно что, хоть и противоположное, хоть что-то, уже хорошо.
Быть по-твоему!Тебе видней.
:)))
Николай Чельтер 23.06.2026 13:34 Заявить о нарушении
