Рай
Ішов сивий старий й стара з ним незряча.
Сума за плечима й у горлі пісок,
Йшли, мріючи мовчки:- води б хоч ковток.
Прекрасний оазис попереду виник,
Де райскі кущі й навіть брама під тином.
Добродій стоїть, боком в браму впирається,
І ситий, й вдягнений, бодай посміхається.
Старому говорить: «Заходь, оце-Рай
І що забажаєш собі вибирай.
Ось тільки стару залиш біля брами.»
І знов посміхнувся, скрививши губами.
Сльозу, втім, дружині своїй витираючи,
Дбайливо у втіху слова підбираючи,
Сказав: «То міраж і почуте дурниця,
Пішли, люба, далі. Скоро криниця!
То, щоб не було, я й думки не маю,
Без тебе я раю не уявляю!»
Свидетельство о публикации №126062204106
Нинон Пручкина 03.08.2026 00:09 Заявить о нарушении
Я каждым словом дорожу,
И потому лишь так скажу:
Нинон! ОГРОМНОЕ СПАСИБО!.
:))):)))
Николай Чельтер 07.08.2026 11:11 Заявить о нарушении