Зацілувало літо пишним цвітом,
лягло густим теплом у акварелі.
Схилили долу абрикоси віти,
черешня смачно манить із тарелі.
Лише сьогодні папороть розквітне,
осяє щедро таємницю ночі.
Висить в повітрі знову запах квітня,
і знов переді мною твої очі.
Але вони світилися недовго,
як швидко твоя посмішка зів’яла…
Ти іншому молитись стала богу,
забула нашу нічку на Купала.
Не справдилися світлі сподівання
чи папороть розквітла пустоцвітом?
Але не проросло в серцях кохання,
лишилося в душі лиш тепле літо.
21.06.2026
Купальськi спомини
© Copyright: Олександр Мачула, 2026
Свидетельство о публикации №126062106634
Свидетельство о публикации №126062106634
Рецензии
