"На все — свій час! На все — свій час!"—
ПовтОрюю. Себе втішаю?
Життя тестУє знову нас —
На стійкість, міцність? Я не знаю.
Вже стільки пОмерло надій,
Вже стільки планів не збулося.
І паростки булих всіх мрій —
Немов підкошене колосся.
Ми — наче втомлені мерці,
Йдемо незнаними шляхами.
У кожного, в його руці —
Минулого вантаж, як камінь.
Вмивається росою шлях,
Сльозами вмилися обличчя.
Де ти літаєш, Синій Птах,
Що перестав нам вже і сниться?
Наш сум — у душах? У серцях?
В очах відкритих, що не згасли.
Так іноді пече в грудях —
Коли ж прийдЕ усе то — вчаснО?
Минуле — непотрібний прах,
Майбутнє — бачиться в тумані,
ГіркА та посмішка в віках —
Чекають миті нас незнані.
"На все - свій час! На все - свій час!" -
ПовтОрюю. Себе втішаю?
Життя тестУє знову нас -
На стійкість, міцність? Я не знаю.
Ми - не здаємось. Ми - йдемо...
Де ти літаєш, Птах наш Синій?...
На всё - своё время...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2026
Свидетельство о публикации №126062101060
Свидетельство о публикации №126062101060
Рецензии