Дiд Кiндрат i полiцай

Сказав мій дід Кіндрат сільському поліцаю:
- ''Тебе я як облупленого знаю!''
Ти служиш німцям, а не людям у селі.
Ти маєш совість, людськість взагалі?
Чужих дітей до німців відправляєш.
Хоча сам теж
         двох незаміжніх доньок маєш. 
В мене донька одна - її я не віддам.
Відправ свою - коли їм служиш сам! 
Нехай твоя панам німецьким служить,
І там за вами тужить... 
- Тобі сказав я все! 
Затям й спини свій гам.
- ''Донька моя служанкою не буде ворогам!''
 Щоб я в зневірі жив, - у тузі і журбі,
Цього зробити - я не дам тобі!               
Не домагайся сучий сину, 
Я не віддам тобі свою дитину!
Запроданець, нахаба - хто ти є?
Відправ свою - нехай там і жиє!   
Ось так. Сховали маму добрі люди...
Вони є всюди.
Тож мама наймичкою
                не служила ворогам.
А поліцай той втік із села сам.
......
Це все я записав з маминих слів.
На поліцаїв в мене і досі гнів! 
Тож будьте пильні - хто цей вірш читає.
На нас багато хто ще свої види має.
Їх ваблять наші надра і земля...
Тому й завели в прірву всіх задля
Щоб нас із вами всіх
- до ниточки обдерти...
- Героями за Батьківщину вмерти!

Мораль: -
Хто нині стелить мягко - так і знай,
Він іще гірше, - ніж той поліцай!
06.04.26