Де обрий зныкае сюита

Де обрій зникає…
            сюїта

На зорі, де знайти себе
Мав я колись,
Відкриття між травою і в небі.
Щемко серцю було –
Сипав з ясеня лист,
Осінь пісню
Співала про невідь…

Приспів:
Те небесне й земне,
Що за обрій зникає –
Вічний час, що завжди нас впізнає…
Приростаєм серцями
До землі, де живем,
А проте – десь таємне витає…

Спить там спокій, що я
Полишив назавжди,
Загубивши святого частинку.
І летить павутинка
Й та крапля води,
Як відлуння
Медового клику…

Приспів:
Те небесне й земне,
Що за обрій зникає –
Вічний час, що завжди нас впізнає…
Приростаєм серцями
До землі, де живем,
А проте – десь таємне витає…

Відчуття, що ти ВСЕ
В зачарованім сні…
Десь майбутнє, де обрій зникає.
Як народиться хліб
В цій німій борозні –
Так й душа жде
Обнятися з раєм…

Приспів:
Те небесне й земне,
Що за обрій зникає –
Вічний час, що завжди нас впізнає…
Приростаєм серцями
До землі, де живем,
А проте – десь таємне витає…

В’ячеслав Шикалович
2014р. – 17.06.2026р.
Мелодія на слова пісні: