Заховаю емоції в пляшку із кольору неба
І заллю сургучем, дуже щільно підігнаний корок.
Може, так буде легше, бо маю у цьому потребу.
Навіть сміх не залишу — він схожий на дзенькіт пацьорок.
;На обличчі лишу тільки спокій й рожеву помаду.
Білий шум огорне чи то сном, чи байдужістю плечі.
Закоркую пентаклі страхів, приманивши розраду.
Хоча ні, розсипати по світу страхи недоречно.
;Краще стосом дощів їх втоплю у глибокій калюжі
І присиплю камінням, щоб зникла про них навіть пам'ять.
Синю пляшку страхами я точно не стану паплюжить
І не стану туди додавати печалі з гріхами.
;Сил нема знов кататись на гірках — то вгору, то в прірву.
Спалахнути боюсь від жаринки тонкою лозою
І розвіятись попелом суму в сухому повітрі.
Краще пляшку закину подалі у хвилі прибою...
Заховаю емоцii
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126061707646
Свидетельство о публикации №126061707646
Рецензии