світломаскування
Ця прорість – смерті хліб насущний,
Край, де й Господь поза законом,
А захист – лиш стіна несуча,
Тут місто в позі ембріона
Колінами до підборіддя,
Лежить, скоцюрбившись, в підвалі,
Де ножових новин сповіддя
Стають гострішими дедалі.
Поліг собор долілиць зрання,
Сьогодні вулиці не стало,
З метою світломаскування
З небес щаслива зірка впала
У м'якоть ґрунту чорно-буру.
Круки сталеві ланцюжками
В прогонах вогняного муру,
І сонце в небі – зайвий камінь.
А місто, віруючи в чудо,
З пекельної відпивши чаші,
Все прагне в гуркоті розчути:
«Звільняють! Врешті! Наші! Наші!»
Мовчать обпалені святині,
Хрустять опертя і основи,
Та місто кріпить це єдине
Жадане живодайне слово.
светомаскировка
© Copyright: Ирина Юрчук, 2026
Свидетельство о публикации №126061608661
Свидетельство о публикации №126061608661
Рецензии
