Бузковий романс

Романс в бузкових півтонах

Метелик у росі розніжився, залітний,
присівши відпочить на дзеркало вікна,
а ззовні рвався так бузок в розкриті вікна,
що бачився весь світ
в бузкових півтонах.

Струміло світло в дім з картини над каміном,
і кожний погляд був, як певний ніжний знак,
й розносився у тій вітальні швидкоплинний
ледь чутний аромат в бузкових півтонах.

І кам'янці кольє у світлі сутінковім
фіалковим очам звірялись в почуттях,
і лаковий рояль виблискував ліловим,
і музика лилась в бузкових півтонах.

Невпевнена рука на плечи Вам лягла лиш,
опанувала звук раптова тишина,
неначе ангел сів на гладь утихлих клавиш
й розправив двійко крил в бузкових півтонах.

І дому вже нема, і вивітрились дати,
а нотний зошит крає тиша записна,
та пам'ять пальців – дріж затихлого анданте –
донині зберегла в бузкових півтонах.

Примірить ніч зірки, мов низку аметисту,
на згадку про часи в уквітчаних садах,
і знов переповість наближено до змісту
весняний наш роман в бузкових півтонах.