безхвостим від хвостатих
Ти, моя людино, дуже дивний кіт,
Бідолашна голошкіра ти двоніжко,
Не вилизькуєш ти лапи і живіт,
На вікно не вмієш скочити з доріжки.
Не дереш ти ні диван, ані стільці,
Не гойдаєшся, мов маятник, на люстрі,
Все сидиш собі, не гостриш пазурці,
І на дерево не можеш вдертись шустро.
Як тебе від негараздів врятувать?
Ех, безхвосте ти створіння завелике.
Просту муху – й ту не здібний наздогнать,
Навіть капці не спроможний ти заникать.
Ти пропащий кіт, моя людино, ти ж
Аж ніяк не розумієшся в житті цім,
Не журись, а краще – кільки попоїж,
Чи сосисок – чим вигадувать дурниці.
Все сумуєш, а біжиш до лікарів,
На пігулки налягаєш, а хворієш…
Недокоте мій, іди на обігрів
Вже до мене: полікую, пожалію.
безхвостим
© Copyright: Ирина Юрчук, 2026
Свидетельство о публикации №126061605169
Свидетельство о публикации №126061605169
Рецензии