хіба що (яблуневий романс)
Оповиває пахощі і тишу
ранкового проміння живопліт.
Що в цьому світі є іще ніжніше,
ніж яблуневий цвіт?
Хіба що тих обіймів колисання?
Той струмінь слів, що відпоїв жагу?
Хіба що поцілункове світання,
раптовий дотик губ?
Хіба що літ двох тіней скорохвацьких,
які змикала темрява рвучка,
чи нагота, підсвічена зненацька
світельцем сірника?
Освідчення відвертих рук? Хіба що…
А що вправніше крає серце, ніж
загублене у часі напропаще
кохання? Спогад-ніж?
Обтяжує улов небесний невід:
в нім не зірок, а років косяки,
лише рожеві згадки яблуневі
все ронять пелюстки.
яблуневий романс
© Copyright: Ирина Юрчук, 2026
Свидетельство о публикации №126061605145
Свидетельство о публикации №126061605145
Рецензии
