Не відкорковуй. Для вітань іще зарано.
Холодне сонце ще із кола не зійшло
і знову втрати перетворює на рани,
і знов по-зимньому всміхається крізь скло.
Не відкорковуй. Шлях не скінчено. За нами
немає черги до віконця, де дають
нові сюжети для давно старої драми
про те, чи бути в цьому світі, чи не буть.
Не відкорковуй. Видих став, на жаль, намарним,
а вдих безглуздим. Що б не сталося в кінці,
минуле видасться приємним і безхмарним,
як сни дитинства і бабусині млинці.
Не відкорковуй. Ми нап;ємось і не зможем
себе впізнати потім в чистих дзеркалах,
які між хмар колись розставить добрий Боже
для в миті втрачених для Нього бідолах.
Не відкорковуй. Дай душі - невільній пташці -
насолодитися життям. А тут для нас
ще є надій гірке вино у віри пляшці
і хліб любові, що дають на парастас…
Не вiдкорковуй
© Copyright: Александр Ноцкий, 2026
Свидетельство о публикации №126061604040
Свидетельство о публикации №126061604040
Рецензии
