Збігає випромінювати час.
І промені звичайні все коротші.
Вони ще дуже щирі і хороші.
Та менш помітні, менші раз у раз.
А темінь все оточує усіх.
Навколо темінь темені радіє.
Не хочу підкорятись і не вмію.
Та темінь все темніше, як на гріх.
І ті, хто кликав світло, вже грішать.
У темені так машкари багато.
У світло темінь швидко вчиться грати.
А світлу залишається — душа...
Останнiй притулок. Збiгаe випромiнювати час
© Copyright: Миклош Форма, 2026
Свидетельство о публикации №126061601086
Свидетельство о публикации №126061601086
Рецензии
