Вітрила сцени — чорні й білі,
де голос прорізає ніч,
і зірка, мов храмова лілія,
тремтить у вогні без облич.
Її ім’я — мов дзвін у тумані,
її слова — як криця й лід,
вона — у міфі, у легенді,
у музиці, що несе світ.
Її ім’я — мов дзвін у тумані,
її слова — як криця й лід,
вона — у міфі, у легенді,
у музиці, що несе світ.
Эльміра моє кохання.
Квакус блюзмен
© Copyright: Руслан Трохнюк, 2026
Свидетельство о публикации №126061500472
Свидетельство о публикации №126061500472
Рецензии