Полонить душу гомін міста,
То шепіт чується, то сміх…
А що, як я на крилах літа
Злечу у далі неземні?..
Допоки місяць таємниче
Мовчати буде на шатрі,
Я підіймуся щонайвище,
Де світять зорі чарівні.
Можливо, я жадану волю
Знайду в міжзоряній пітьмі
І задивлюся на безодню
У романтичнім напівсні.
Нехай мене потоки вітру
Несуть, як листя, в листопад.
Я простягну зіркам долоню,
Щоб не забути аромат…
А вранці… Вранці сонце бризне,
В новий покличе літній день,
Зустріне сяєво блакитне
Теплом і мудрістю натхнень…
У романтичному напiвснi
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126061401611
Свидетельство о публикации №126061401611
Рецензии
