ТАТЬЯНА РЫМАРСКАЯ
Переклад з російської вірша С. Єсєніна
«Не жалею, не зову, не плачу»
Шкодувати й плакати не стану,
Все мине, як з білих яблунь дим.
В золотому вихорі зів’яну
Та не буду більше молодим.
Холодок у серці причаїться,
Сповільнить легку мою ходу,
В дивокрай березового ситцю
Я босоніж вранці не піду.
Дух бродячий вуст моїх ізнову
Не торкнеться вже твоя рука.
Де ви, свіжість юна світанкова,
Мрій буяння й пристрасті ріка?
Більш скупим я став тепер в бажаннях.
Чи, життя, наснилось ти мені?
Наче я промчав п’янкою ранню
На твоїм рожевому коні.
Ми усі на цьому світі тлінні,
Тихо ллється з кленів листя мідь…
То ж прийми навік благословіння
Квіт, що вмерти має вже за мить.
Сергей Есенин. Шкодувати й плакати не стану
© Copyright: Анна Сокольская, 2026
Свидетельство о публикации №126061304244
Свидетельство о публикации №126061304244
Рецензии
