про жити черть
тут мертвий птах лежить, а там цвіте блават.
Як не крути додатками побачиш суму
свою на важелях всього за крок до врат.
Блискучий сніг осліпить і зерно зігріє,
розтане лід і річка вийде з берегів.
Що ненароджене, то всує не загине,
як неіснуючий читач оцих віршів.
Авжеж, хто день один, хто хоч одну годину,
одним повітрям дихав, що й могутня смерть,
той знає істину і той не жде причину,
аби любити так щомиті, живо, черть.
світлина: Микола Ярошенко. В теплих краях
Свидетельство о публикации №126061303323
