Я готов целовать песок,
По которому ты ходила...
В перлиннім, з бірюзи, бурштиновім намисті,
Що наче й дороге, й не коштує грошА –
У тисячі облич одягнуте це місто,
В яке до самоти закохана душа.
У безліч протиріч загорнута принцеса,
Коли у навпростець, а інколи навкруг,
У тисячах облич до мене йде Одеса,
Вряди-годи сумна, а інколи – як друг.
У світлі денному чи світлі маяка,
Чому мені ти будь-яка манкА?..
– Обидві мореманки ми, допоки
Цілують хвилі нашій долі кроки.
12.06.2о26
Майже сонет
© Copyright: Татьяна Квашенко, 2026
Свидетельство о публикации №126061203943
Свидетельство о публикации №126061203943
Рецензии
