Твій силует — у центрі кожних планів,
Ти бережеш свій непохитний трон.
А я тонула в сизому тумані,
Пливла на твій холодний, гордий тон.
В твоїй державі правила простіші:
Один веде, а тридцять просто ждуть.
Ти розставляв акценти найгостріші,
Поки петлею стискувався шлях.
Коли терези застигали кволо,
Ти обирав свій спокій і комфорт.
І кригою вкривалося довкола
Усе, що я несла на твій порог.
Але «ми є» — коли обом привітно,
Де є баланс, а не постійний бій.
Де квітка зацвітає самоцвітно,
Бо тепло разом і мені, і тій.
Життя малює звичні нам узори,
Ти віриш сліпо в точність давніх карт.
Але в тих картах помилкові зони,
І надто дрібний твій палкий азарт.
Час вирішити: стати мені дзеркалом,
Щоб теж нарешті вибирать своє?
Чи змити егоїзм палкою зливою
І берегти кохання, що в нас є?
Маршрути твоiх iллюзiй
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126061203870
Свидетельство о публикации №126061203870
Рецензии
