Закипає у турці міцна чорнота,
У горнятку лишається пара і дим.
Вже не вабить ні шум, ні людська марнота,
Усе дужче цей світ здається чужим.
Крізь розмови піти у вечірній туман,
Там, де сосни старі розмовляють з дощем.
Там природа лікує і гоїть обман,
І нарешті минає цей внутрішній щем.
Кава гріє долоні, і вечір стиха,
Я дивлюся на спокій нічного вогню.
Тут немає образ і немає гріха,
Тут я душу свою у тиші збережу.
Але серед лісів, на самотній межі,
Розумієш, що спокій — це зовсім не край.
Ти шукаєш того, з ким слова не чужі,
З ким у тихім мовчанні знайдеться твій рай.
Розкiш тишi
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126061203845
Свидетельство о публикации №126061203845
Рецензии
Вже не вабить ні шум, ні людська марнота,
Усе дужче цей світ здається чужим.
Сегодня чувствую ровно это(((
После раставания с girl
Даже хуже.. Но стихи и кофе чудесные ☀
Дитрих Даркер 12.06.2026 17:37 • Заявить о нарушении
Усе дужче цей світ здається чужим.
Сегодня чувствую ровно это(((
После раставания с girl
Даже хуже.. Но стихи и кофе чудесные ☀
Дитрих Даркер 12.06.2026 17:37 • Заявить о нарушении
