Свитло моя доля сюита

Світло – моя доля…
         сюїта

У волошках диво-сни,
Дальня є дорога,
Коні, птиці й цвіркуни,
Все веде до Бога…
Спотикаючись на пнях,
В кров вже збивши ноги –
Перепони чи стерня,
В світ йдемо з порога.

Приспів:
В сивині ворушиться
Світло душі моєї –
З пелюсток Метелиця,
Зі сторінок есеї…
Ой, як швидко котиться,
Життя колесом –
Світ би заспокоївся,
Як страшний той сон!

О волошки, де полинь,
Заросла дорога –   
Через смуту перекинь
Серця світ-знемогу...
Ось широке полечко –
Небо у всі очі,
То й не чуєш горечка,
Не в тягар ці ночі.

Приспів:
В сивині ворушиться
Світло душі моєї –
З пелюсток Метелиця,
Зі сторінок есеї…
Ой, як швидко котиться,
Життя колесом –
Світ би заспокоївся,
Як страшний той сон!

Ці волошки ще з віків –
Для душі є пісня,
Береги святі ріки,
Дума моя війся.
Дніпре, думаєш про що?
Заплелись дороги…
Не життя – цирк в шапіто,–
Сняться чи пороги?

Приспів:
В сивині ворушиться
Світло душі моєї –
З пелюсток Метелиця,
Зі сторінок есеї…
Ой, як швидко котиться,
Життя колесом –
Світ би заспокоївся,
Як страшний той сон!

Кінь мій вірний Вороний
Волошковим полем
Мчи по Хортиці моїй.
Світло – моя доля…

Приспів:
В сивині ворушиться
Світло душі моєї –
З пелюсток Метелиця,
Зі сторінок есеї…
Ой, як швидко котиться,
Життя колесом –
Світ би заспокоївся,
Як страшний той сон!

В’ячеслав Шикалович
04.08.2013 р. – 09.06.2026р.