Стоїть явір при дорозі низько похилився
А під ним дівчина чомусь зажурилась.
Дівчина вродлива до стану коса,
Стоїть мабуть довго бо впала роса.
Хто посмів образити дівчину таку
Очі мов волошки ,коси чорні мов смола.
Це Богом і батьками врода їй дана
Стан як у тополі матінка дала.
Та мабуть тій вроді не рада вона,
Бо багато хлопців хочуть щоб їх вона була.
Та тільки дівча любить іншого хлопчину
І не знає чи прийде він ну хоч на хвилину.
А той хлопець стоїть від неї недалечко
І любується він нею аж болить сердечко.
Та згадав як перший раз він її зустрів,
Але підійти до неї ніяк не посмів.
Та дівчина підійшла сама до нього,
Ще й сказала «Добрий вечір!» йому молодому.
Він не знав що і сказати їй у ту хвилину
Та навіки покохав він оту дівчину.
07.06.2026
Стоить явир при дорози
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2026
Свидетельство о публикации №126060902142
Свидетельство о публикации №126060902142
Рецензии