На ганку пахло літом і дощем,
А вітер гнав усіх хутчіш додому.
Здавалось, небо дихало вогнем,
Сосновий бір тремтів щомить від грому.
Та сонце стрепенулося умить,
Руді джмелі злились в єдинім хорі,
Засяяла врятована блакить,
Поглянула на луки неозорі.
Пташиний спів розвіяв швидко сплін,
Над квітом тут же закружляв метелик,
Роса сяйнула радісно довкіл,
Немов по ній пройшовся дивний пензлик.
Суниці спалахнули, мов зірки,
Дзвінкий струмок залився ясним сміхом.
І лиш відлуння грізної війни
За горизонтом розлягалось гнівом…
Контрасти лiта
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126060901555
Свидетельство о публикации №126060901555
Рецензии
