Хмурый день

Похмурий день пройшов на самоті -
Я, навіть, вікна з ночі не відкрила.
Прості турботи, мрії - теж прості -
Сопе мій Ангел склавши білі крила.
Що там, у світі? Дощик знов і знов,
І краплі б'ють свій дріб по підвіконню.
Складають пісню? Може, й про любов?
Лише для сЕбе - жодних там сторонніх!
Вже рушниками - тіні на поріг.
То вечір день заводить в тихе коло.
Сторонніх звуків зменшується біг.
Налию кави і саджусь до столу.
І завмираю, слухаючи Час,
А він тече водою. Та крізь пальці.
І цей буремний світ не зна про нас -
Про втомлених у Всесвіті скитальців.
Десь там далеко поспішають жить,
Горять і падають. Щоб знов шукати спокій?
А на душі у нас  - лише дощить
І поруч долі чуть холодні кроки.
Все, що в нас є - це затишне тепло
І цей притулок та ранкова зірка
Вітрами Часу нас туди несло,
Де зовсім доля не буває гІрка.
Забуть про "завтра"? Хоч воно прийде,
Коли розтане сутінь світанкова?
Пірнаю в сон. Мій Ангеле! Ти де?
Забула риму, як шукала слово...
Похмурий день пройшов на самоті -
Я, навіть, вікна з ночі не відкрила.
Що там, у світі? Як завжди дощить
І Ангели складають білі крила?...
Похмурий день пройшов на самоті...