У ставку віддзеркалилась ніч,
І розходяться колами хвилі.
Я плету оберіг з протиріч,
Примостившись самотньо на схилі.
;Сивий смуток вплету у вінок,
Ще додам трошки вітру в плетіння,
Крихти болю та гірких думок,
Кришталевих зірок мерехтіння.
;І пущу за водою вінок...
Ніч, зарано вертатись додому.
Кличуть мавки мене у танок,
Щоб вода вгамувала цю втому.
Вiнок
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126060804159
Свидетельство о публикации №126060804159
Рецензии