Плавить сонце густу карамель
Із повітря, із квітів, із м'яти.
Під трояндами сяду в фотель,
Щоб помріяти та помовчати.
;Спів пташиний, дзижчання оси...
Десь зозуля кує мені роки.
Так сидітиму до темноти,
Поки стихнуть на вулицях кроки.
;Помилуюсь червневим дощем
І липневими чарами літа.
А серпневий, терпкий, світлий щем
Буде вірші мені шепотіти...
;Я плекаю душевне тепло,
Щоб зігріти, пронизані вітром,
Довгі ночі, — дивитись в вікно,
Де огорнуто все оксамитом...
;І, вплітаючи вірші у час,
Десь в саду, між росою і цвітом,
Теплу ніжність зберу про запас,
Щоб не згасло у серці це літо.
7.06.26
Плавить сонце густу карамель
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2026
Свидетельство о публикации №126060706376
Свидетельство о публикации №126060706376
Рецензии