Ріка сягає навпростець,
хитун вагається,
хитун - хитрець, хитун - гравець,
від нього станеться.
Як низько ластівки летять -
до зливи з грозами.
Збентежене осердя вп'ять
оман занозами.
Навчаюсь жити у ріки,
змивати втрачене,
і не єднати береги -
мосточок страчено.
Рощу на підвіконні кущ
з вербою дикою.
А за вікном ридає хлющ
за Евредикою.
про збентежене осердя
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126060703192
Свидетельство о публикации №126060703192
Рецензии
