про збентежене осердя

Ріка сягає навпросте;ць,
хитун вагається,
хитун — хитрець, хитун — гравець,
від нього станеться.
Як низько ластівки летять —
до зливи з грозами.
Збентежене осе;рдя вп'ять
оман занозами.
Навчаюсь жити у ріки,
змивати втрачене,
і не єднати береги —
мосточок стра;чено.
Рощу на підвіконні кущ
з вербою дикою.
А за вікном ридає хлющ
за Евреди;кою.


Рецензии