Хмари в небі летять, мов роки,
Як лелеки кружляють над нами,
Береги однієї ріки,
Про які все життя пам'ятаєм...
Душа з нами до смерті на ТИ,
Так, вона не стороння особа,
Разом з нею йдемо до мети,
Та у більшості віримо в Бога.
Пливемо ми по течії цій,
Вітерець паруси підганяє,
Та наш вік утікає мерщий,
Все що було на вітер пускає...
Хмари в небі летять, мов роки,
Ми по ним з інтересом мундруєм,
Їх рахуєм, але не звітуєм,
Долі влячні своїй все ж таки.
Автор Геннадвій Сівак.
6 червня 2026 року.
Хмари в небi летять, мов роки...
© Copyright: Геннадий Сивак, 2026
Свидетельство о публикации №126060606575
Свидетельство о публикации №126060606575
Рецензии