Чому не державною...

Я можу вам на мові написати,
Як ви цькуєте рідний свій народ.
Як підло ви готові здати брата 
За те, що не співає, а поёт...

Ви стільки душ чудових загубили
Прокляттями, доносами на тих,
Кого ще вчора нібито любили.
Для вас у мене жалість! Гнів – це гріх.

Катуєте за мову незнайомих,
Хто на російський мислив з перших днів,
На ній співала мама колискову.
І Україну кожен з них любив!

Любив, ти зрозумій, а не цурався
Своїх, своєї крові,  земляків.
А в вишиванку модну одягався
Чинуша той, що крав, не червонів!!!

А ви гризіться, щоб лоби тріщали...
А там в окопах мова в них яка?
І на якій вас мові захищали,
Коли диванний воїн бикував?

А жіночки, на аватарці "с кицей",
Синів чужих на фронт, мов відьми, шлють.
Приховують свої огидні лиця...
Так Україну зо світу зітруть.

Так схаменіться, паперові півні.
У Бога є прощення і межа.
Я слухаю і Клавдію Петрівну,
І Скрябина, і Хоя,  і Чіжа!!!