Моя коханка самота,
її ревную до дружини,
як Пріснодіва до Христа
приревнувала Магдалину.
Переплелись давним-давно
в моїй свідомості спадково,
немов в грошовому кіно,
і сон і яв одноразово.
Вікно подібне на папір -
оба до сповіді охочі,
не відчувая зміни пір
зими та літа, дня і ночі,
так і живу межи світів,
в раю лихвар, в аду сердега,
а як же хочеться домів.
Ані весла, ані ковчега.
про ковчег та сердегу
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126060603003
Свидетельство о публикации №126060603003
Рецензии
