Чьи-то звёзды слились в поцелуе Безвестья...

Чьи-то звёзды
     слились
          в поцелуе БЕЗВЕСТЬЯ.
Облака,
       как перо,
               чертят код БЫТИЯ.
А внизу
    спит земля
        белоснежным полесьем,
На ладонях Судьбы
                свои Тайны храня!


Рецензии