Ти стриманий, навіть холодний,
І в тебе немає вогню.
Якийсь неприступний, самотній;
Я мов крижану воду п'ю.
Чекала на щире кохання,
На пристрасні ночі без сну.
Щоб ти цілував мене зрання,
В обіймах так стримко тонув.
Чекала на спільне майбутнє,
Буремний, яскравий роман.
А плани насправді відсутні, —
Примара дошкульних оман.
Хотілось би вірити, звісно;
Але не складається в нас.
Хто зна: Випадково? Навмисно?
А може, потрібен нам час?
Ну будь хоча б трохи тепліше,
Відкрийся моєму вогню.
На серці щодня все сумніше, —
Я мов крижану воду п'ю.
Холодний
© Copyright: Соня Арутюнова, 2026
Свидетельство о публикации №126060507607
Свидетельство о публикации №126060507607
Рецензии