Сятило би ся лІтечко,
Тепле ніжне сонечко,
Як у казці завжди миле.
ГанУся все твердила —
ЛюбИла квіти польові,
І ранки світанкові,
Сонце над селом як сяє,
Як за гору сідає
Та з нами вже її нема ,
Лиш у спогадах жива.
Може чує нас піснями.
Бо вона вже між світами.
ГанУся, мов літо ясне
Мала серце прекрасне
Важку долю - короткий вік
Та залишила добрий слід.
Сятило би ся лІ течко,
Тепле ніжне сонечко,
Так колись вона казала.
Зараз літо і - я - згадала.
П1сня. Святило би ся л1течко
© Copyright: Мария Майор-Килиманн, 2026
Свидетельство о публикации №126060506726
Свидетельство о публикации №126060506726
Рецензии