Спомин про перше кохання

Знов згадую кохання наче сон,
де квітували дні бузкові пишні,
коли серця співали в унісон,
а юність дарувала стиглі вишні.

Як серенади під вікном співав
я на концертній вигравав гітарі,
і,як букети квітів дарував,
бо нам тоді хотілось бути в парі.

Як у гаю співали солов'ї,
знов спогади поринули в минуле
згадав цілунки пристрасні її,
і як межу кохання перетнули.

Як довгі вії ніжно цілував
я обійнявши стан стрункий дівочий,
той травень нам любов подарував,
ту мить фатальну,як благала"хочу".

Та тільки щось шептало:"Не цілуй",
та мабуть не фортуна бути в парі,
не руш краси дівочої,не псуй,
проте"струна порвалась на гітарі...."

Знов згадую обох нас поміж трав,
портрет на полотні її малюю,
про це уже не раз пожалкував,
що я без неї час життя марную.

Красу весни у згадках бережу
коли для нас співала пташка рання,
про нас закоханих у травах споришу
і про давно утрачене кохання.

червень 2026
О.Чубенко-Карпусь