Вдягнить на жіночку любов,
Їй так пасує кольор щастя,
Вдягнить в кохання щоби знов,
Вона забула про нещастя.
Турботой ніжной обійми,
Увагой теплою обкутай,
З плечей жіночих біль зніми,
Що принесла житева смута.
Кохай цю жіночку до сльоз,
Люби цю жінку донестями,
По справді серцем і всерйоз,
І стань для неї самим самим.
Тоді побачив як вона,
Літає птахом в піднебессі,
Тоді почуєш як вона,
Співає ту чудову пісню.
А далі потім лиш у двох,
І цілий світ лежить в сторонці
Вона богіня,ти є бог,
У Бога разом на долонці.
І тільки так будують храм,
Для того вічного кохання,
Де тільки ми, де тільки нам,
І все життя завжди за гранню.
Вдягнить на жіночку любов,
Їй так пасує кольор щастя,
Вдягнить в кохання щоби знов,
Вона пізнала своє щастя...
04.06.2026
Вдягнить на ж ночку любов...
© Copyright: Евгений Приазовский, 2026
Свидетельство о публикации №126060406830
Свидетельство о публикации №126060406830
Рецензии
