Прадавня дивна казка

МІФ.

Я давній міф. Була і є. Я вічна.
Я сотні ер тримаю у руці.
Народжена в степу на Межиріччі,
На вовчому зростала молоці.
Змикались наді мною хвилі, скелі,
Та з попелу стирчав лише димар.
Щоб відродитись, наче пташка Фенікс.
Й впасти вниз, як молодий Ікар -
Напризволяще кидала доми,
Втрачала друзів, крила, оболонку,
Щоб канути в нікуди, наче дим
За славою сміливих амазонок.
Ішла за Смертю через сім морів.
Через піски Великого Хінгану,
Щоб колізей здригався та горів.
Щоб повесні у водах Йордану
Блищали письмена Великих Книг,
Яким на світ судилося з'явитись.
Щоб крізь століття кривди та відлиг
Змогла б сьогодні знову воплотитись.

І я лечу натхненням невловимим.
Ви можете дивитись з-під руки
В мої розгорнуті, як крила рими,
Які такі далекі та легкі,
Що сенси їх лунають, як поради,
В дорозі втративши і фарби, і підказки.
Я не підмога Вам, але й не завада.
Я просто міф. Прадавня дивна казка.
Лена Жажкова
04.06.2026
Переклад.