про легеня та мати

Біла кава, чорні думи,
З Бога станеться.
Скільки дати жити юним
Бог вагається.
Вчора грався на подвір'ї
Ян в солдатики,
а сьогодні по велі;нню
він в бушлатику.
Буде бій, і біль, і втома —
губи стулені —
до останньої судо;ми,
до розчулення.
Повернеться Ян додому,
як заведене,
z перемогою, відомо,
вже не ле;гінем.
Буде сяйво живо грати,
як по;свячення,
тільки от не встигла мати
на побачення.
Біла кава, чорні ту;ми.
Бог засмучений.
Не уміють жити люди
за дорученням.

світлина: Костянтин Ломикін (1924-1993). "Рідна мати моя", 1962.


Рецензии