Біла кава, чорні думи,
З Бога станеться.
Скільки дати жити юним
він вагається.
Вчора грався на подвір;ї
Ян в солдатики,
а сьогодні по велінню
вже в бушлатику.
Буде бій, і біль, і втома -
губи стулені -
до останньої судоми,
до розчулення.
Повернеться Ян додому,
як заведене,
з перемогою, відомо,
вже не легінем.
Буде сяйво живо грати,
як посвячення,
тільки-но не встигла мати
на побачення.
Біла кава, чорні туми.
Бог засмучений.
Не уміють жити люди
за дорученням.
світлина: Костянтин Ломикін (1924-1993). "Рідна мати моя", 1962.
про легеня та мати
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126060404842
Свидетельство о публикации №126060404842
Рецензии
