Сады грёз

Сади Коїмбри*, велетні тінисті
Хто, як не ви, живого дива свідок
В Бан'яна кільцях сотні оповідок
Про почуття, як подих смерті чисті.

Плекала крона серця таємниці:
Що не корона тут панує, ні
А вітер ніс цидулки ці сумні,
Мов мертвий сніг у неживі зіниці.

Як серце розтинали три ножі,
Ти за своє життя не заблагала.
Кати пізнають: каяття замало,
А помста прийде навіть на межі.

Така страшна, щоб всі запам'ятали,
Десятим заказали за життя...
Не знав й Афонсу – буде вороття –
Коронаційний трон цієї зали.
 
Навколішки, щури зрадливі ниці
Це не мара, не дух її воскрес!
Цілуйте тлінну страчену Інес!
Смакуйте плоть, розвінчані убивці.

*Довідкове:
Легенда про Інес де Кастро ;
Інес де Кастро була коханою португальського короля Педру I. За переказами, їхнє таємне кохання розквітало в садах Коїмбри під кроною величного баньяна, де закохані обмінювалися записками. Проти цього союзу виступав батько Педру, король Афонсу IV, чиї наближені в 1355 році жорстоко вбили Інес на очах у її дітей.

Ставши королем, Педру I помстився вбивцям, наказавши вирвати їм серця — одному з грудей, іншому зі спини. За легендою, він ексгумував тіло Інес, посадив її на трон і змусив придворних цілувати її руку, посмертно коронувавши свою «мертву пані».