І ось воно — знов все по колу. Чужа війна руйнує зорі,
Руйнує мрії і думки, тому і знов пишу вірші.
Спостерігаю спів й падіння, неначе знову в сновидінні.
Я не один, нас ціла зграя, що бачить ці таємні знання.
Собаки бігають по колу, охороняють час від перемоги.
Заплющив очі і пішов — кудись, напевно, все ж дійшов.
Чи справді це мене рятує? Час показав, що не жартує.
Тому і досі посміхаюсь, від смерті знову заховаюсь.
Багато авторів писали про щось таке — не пам’ятаю.
Згубив свій страх і совість з ним, тому і досі ще живий.
Як зберегти себе в часу? Обов’язково відповідь знайду.
Руйную стіни і дахи, будуючи комусь нові шляхи.
Ох, як набридло, на повторі, оце життя і ці погони.
Коронавірус, що у формі, ловить людей, щоб бути в нормі.
Так забирай моє життя — я повертаюсь без кінця.
Багато спроб, як і гріхів. По колу перевірю всіх.
Корона у формi
© Copyright: Роман Сивко, 2026
Свидетельство о публикации №126060104265
Свидетельство о публикации №126060104265
Рецензии
