Я знаю, що в мені живе зоря,
Її ховаю від вітрів і зливи.
Коли навколо небо, мов тюрма,
Шепчу собі: «Терпи! Ти маєш сили!»
Буває, тисне темрява крилом,
Здається, згаснуть всі свічада світу!
Та зірка серця сонячним снопом
З надій і мрій мені збирає втіху.
Я дозволяю плакати вночі
Не змушую себе стояти в рамках.
Із сліз і болю помисли нові
Збираю на скривавлених уламках.
Коли затихне врешті болю мить,
Я – інша і не згадую про рану!,
Моя зоря ніколи не згорить,
Вона, як Всесвіт, не втрачає чару!
У менi живе зоря
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126053101340
Свидетельство о публикации №126053101340
Рецензии