Ах, не насi венкi, Марьянка,
Он нікагда не будет старым.
Бо взял ушол тагда,
Кагда пад Курскам грахатала
Страшэнная вайна.
Он будет вечна лейтенантам,
Бо поднял взвод, кагда
С крестамі вздыбіліся танкі.
І вдруг… агонь в нагах!
І пулемёты білі трапна.
Но где ж старлей-та наш?
А он кантуженый был мал-мал.
Но жів дружбан Спартак.
Не нада толька вазлагать, брат,
Все болі на меня.
Я полечу тебя нечаянна
На вечерінке в маньк.
І долга білі шчэ засранцев:
Сталеть На Рубежах –
Такой журнал мы выпускалі,
Шо Паукі все в прах.
Цяпер эт сінявокі парень…
Ну, где жэ – там, где й Даль.
А он сав7 не выпівал так.
І всё от у меня в гасцях!
*Марьянка – Маріна, дочь Спартака Королёва,
Бывшего професора Мінского інстітута іностранных языков,
Поэта, музыканта і композітора, медіатора і ёга
Свидетельство о публикации №126053008519