Iде караван по пустелi

Іде караван по пустелі…
В ніч вітер ховає сліди…
І зорі гойдає пустії
у небі, мов в нетрях води…

Ні ночі, ні дня, ні турбот –
лиш думки холодний віраж
його за собою веде
крізь спеку, вітри та міраж.

І довго, і тужно розносить
пісок застояний дзвін…
Про щось сумує, чогось просить
верблюдів січених стогін…

Ні ночі, ні дня, ні турбот –
лиш думки холодний віраж
його за собою веде
крізь спеку, піски та міраж.

У далину, відчужено й суворо,
сліпий караванник іде…
Та світло, несказанне і прозоре,
до дальньої мети його веде!

Ні ночі, ні дня, ні турбот –
лиш думки холодний віраж
його за собою веде
крізь спеку, самум та міраж.

* * *
Аудіо-версія (пісня): https://www.youtube.com/watch?v=ObLFKdCUvsA


Рецензии