Незабудкова вiрнiсть

Незабудкова вірність
лазурового неба
Променіє над світом
мальовничих гаїв,
На високій покрівлі
день стрічає лелека,
Вітер шепче над квітом
про дива міражів…

Полотно кольорове
посилає грайливо
Ясноту ренесансу
у тремтіннях роси…
П’ю повітря медове,
відчуваючи диво
Романтичного часу
і п’янкої краси.

П’ю світанки у полі,
поспішаю до річки,
Де замріяний човен
кличе в давню весну…
У ромашковім морі,
в тихім смутку берізки,
Наче диво казкове,
Чую силу земну…

Як солодке причастя
мить натхнення вбираю,
У безтрепетній мрії
піднімаюсь, як птах.
Відчуваючи щастя,
сум-печаль вимикаю,
У блакитній стихії
Забуваю про страх…


Рецензии