Я родом із суниць, де червень пахне медом,
Збираю у долоні ранкову теплу ніч.
Там дика м'ята дихає під синім-синім небом,
І золотава липа торкається облич.
В мені живе нектар хмільного розмаю,
Я бджілкою лечу на цей солодкий спів.
Від долі я нічого більше не благаю,
Окрім оцих простих і ніжних вечорів.
А небо розсипає у трави перші зорі,
І теплий літній дощ змиває пил доріг.
Ромашки білолиці у тихому повторі
Цілують ніжно м'яту і падають до ніг.
Я засинаю солодко під шепіт того саду,
Де м’ята із ромашкою вінчаються в тиші.
І п’ю оцю нічну, густу й медову прохолоду,
Що чистий спокій залишає на моїй душі.
Нектар хмельного розмаю
© Copyright: Кударенко Елена, 2026
Свидетельство о публикации №126052901185
Свидетельство о публикации №126052901185
Рецензии