В.Ш.К
...не стануть лагідні колишніми,
як би не домагався час.
Той перший погляд долю вирішив,
і дав надію водночас
на уподобання до близькості,
до найдорожчих володінь,
коли в захопленні від щирості,
у тіло втілювалась тінь...
немов зерно, ребро адамове,
в квітучу вишню проросло.
І хочеться відчути заново,
як вабить землю чересло.
І хочеться ловити поглядом
рожеві, білі пелюстки
перед очима, а не спогадом,
лихій годині навпаки...
про ребро адамове
© Copyright: Цветков Александр, 2026
Свидетельство о публикации №126052808803
Свидетельство о публикации №126052808803
Рецензии
